Спідниця – один з найпопулярніших видів жіночого одягу. Вона є нижньою частиною різних видів жіночого вбрання. Спідниця може бути як окремим, самостійним виробом, так і частиною плаття, костюма, пальто.

Спідниця є видом одягу, який має конструктивні лінії талії і стегон. У частини спідниць опорною лінією є лінія талії. У виробах, де лінія талії занижена та зміщена на стегнах, опорною лінією служить пояс на стегнах. Тенденція зміщення лінії талії на лінію стегон має місце і в сучасних силуетах одягу.

За формою сучасні спідниці дуже різні, однак усі їх можна виділити в п’ять основних груп:

• Прямі звужені спідниці, спідниці на запах;
• Спідниці злегка розширені у формі трапеції (із клинців);
• Спідниці широкі призбирані;
• Спідниці у складку;
• Спідниці кльош.
• Види спідниць.

Спідниця перших років ХХ ст. мала максимальну довжину - до самої землі. У спідниць був досить складний крій, вони облягали стегна і внизу були сильно розкльошені. Низ був оброблений воланами.

Після Другої Світової Війни костюм піддавався деяким змінам. Він нагадував військовий мундир. Стає популярним спортивний стиль.

В перші роки війни спідниці костюмів мали довжину трохи нижче колін і стали ширшими.

В 1923 році костюм складався з вузької спідниці, кольорової блузки і піджака на підкладці з матеріалу блузки. Костюми періоду 1940-1947 років мали довільно оригінальні пропорції: дуже довгий жакет з широкими плечима і коротка спідниця.

Спідниця почала активно вкорочуватися. Її кроїли з розширених внизу клинів або прострочували декоративними променями. В 50-ті роки XX ст. розвивається виробництво нових штучних матеріалів, які завдяки своїй практичності на деякий час витіснили натуральні.

Сенсацією моди 60-х років стала міні-спідниця довжиною на 15-20 см вище від коліна. Наприкінці XX ст. міні-спідниця стала обов’язковим предметом одягу дівчат і деталлю костюма ділової жінки.