Міні-спідниця — коротка спідниця, зазвичай вище колін більш ніж на 15 см. Міні-спідниці набули масового поширення у 1960-х роках.

важається, що сучасна міні-спідниця створена англійським модельєром-дизайнер ом Мері Куант в 1960-х роках. Іноді появу міні-спідниці пов'язують з ім'ям французького модельєра Андре Курреж (André Courrèges). Відомо також, що 1956 року костюмер фільму «Заборонена планета» зробила декілька міні-спідниць для актриси Енн Френсіс. Редактор журналу « Vogue» вважає, що ідея міні-спідниць належить дизайнерові Джону Бейтсу[1].

Мері Куант мала магазин одягу Bazaar в Лондоні. З кінця 1950-х років вона почала експериментувати з укороченими моделями спідниць, результатом чого стала поява міні-спідниці 1965 року. Мода на міні-спідниці стала швидко поширюватися. Надалі популяризатором міні-спідниць у світі високої моди виступив Андре Курреж. Його моделі міні-спідниць були менш обтягуючими та їх носили з білими чобітьми в стилі Go-go, або з гольфами.

Зростанню популярності міні-спідниці сприяла поява англійської моделі Джин Шримптон (Jean Shrimpton) в короткій сукні під час перегонів в Мельбурні 1965 року, що викликало сенсацію. Хоча, за словами самої Шримптон, коротка довжина спідниці пояснювалася тим, що у дизайнера не вистачило матеріалу[2].

З середини 1960-х років з'явилися мікро-спідниці, які заледве прикривають інтимні частини тіла. У 1970-х роках міні-спідниці були потіснені довшими спідницями «максі» і «міді». У 1980-х роках міні почали входити в ділову моду. На теперішній час спідниця стала елементом не тільки ділового, а й романтичного і навіть спортивного стилю. Спідниці активно використовують модниці у повсякденні: носять їх у школу, на вечірки, на роботу.